1. Мовленнєва спрямованість уроку.
Кожен урок мусить мати конкретні практичні цілі, спрямовані на формування мовленнєвих навичок та вмінь. Вправи мають носити комунікативний характер.
Комунікативна атмосфера має пронизувати весь урок - починаючи з повідомлення вчителем завдань, наголошуючи на їхніх успіхах саме в умінні спілкуватися.
2. Комплексність уроку.
На уроці всі рівні мови - фонетичний, лексичний, граматичний - вивчаються взаємопов'язано. Кожна доза мовного матеріалу має опрацьовуватись в усіх видах мовленнєвої діяльності. Проте це не означає, що вони протягом уроку розвиваються в одинаковій мірі. Один чи два з них переважатимуть.
3. Іноземна мова є метою і засобом навчання.
У зв'язку з цією вимогою мова вчителя є засобом навчання, опорою, котру може використати учень, стимулом, що спонукає до мовлення. Отже воно має бути зразковим - тобто, нормативним; аутентичним - тобто, саме так в аналогічній ситуації висловився б носій мови; адаптованим - тобто, відповідати можливостям учнів.
Проте мовлення вчителя на уроці не повинно займати більше 10% часу. Решта його має бути віддана мовленню учнів.
4. Різноманітність форм роботи учнів.
На уроці необхідно залучати учнів активної діяльності, використовуючи індивідуальні та колективні форми роботи.
До індивідуальних форм відносять роботу у фронтальному режимі (відповідні по черзі), опитування окремих учнів, індивідуально-масове тренування (проговорювання або читання хором). З колективних форм відомі так звані "шеренги", "натовп", а в малих групах від 3 до 5 учасників - самостійне синхронне виконання вправ учнями у двійках, трійках тощо.
5. Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності.
По - перше, матеріал, що використовується на уроці, мусить бути цікавим, відповідати уподобанням учнів. Це може бути не тільки цікавий текст, але також сучасна пісня, поезія, гумор тощо.
По - друге, приваблювати учнів мають прийоми роботи з навачльним матеріалом. Особливо цьому сприяють колективні форми роботи, де учень відчуває себе суб'єктом спілкування, навчальні ігри (ігри-конкурси, змагання, ігри на здогатку, рольові, літерні, рухові ігри), що ставлять учнів у певну життєву ситуацію, проблемні завдання до вправ, що сприяють інтелектуальному розвитку учня.
По-третє, учень повинен усвідомлювати рівень своєї успішності у вивченні іноземної мови, бо це викликає задоволення собою, відчуття прогресу в навчанні. Оцінку успішності учні не слід ототожнювати виключно з балом. Учитель має широко використовувати заохочуавльні репліки оцінюючого характеру.
По-четверте, на мотивацію навчання позитивно впливає сприятливий психологічний клімат на уроці. Позитивну дію також справляють моменти релаксації (музичний фон, фізкультпаузи), що знімають втому в учнів, підвищують їх загальний тонус. перешкоджаючи таким чином спаду мотивації.
Знання вчителем мотиваційних засобів та їх вміле застосування може гарантувати успішне навчання іноземній мові.
